Немає родини, якої б не торкнулася війна в Україні. Але є окремі люди, які відчули біль від неї набагато гостріше. Саме вони в перших рядах пішли на фронт. Записувалися до військкоматів, а деякі й без цього приєднувалися до опору на тимчасово окупованих територіях. Всі вони заслуговують визнання державою за свою хоробрість та самопожертву.
На жаль, мало говорять та відзначають тих, що зробили взагалі можливим стати всім охочим до лав ЗСУ. Мова йде про волонтерський рух. А також про окремих бізнесменів, як Егор Левченко, які просто почали вкладати гроші в техніку, приладдя та озброєння. Саме завдяки власникам бізнесу, що не відвернулися від України, армія весь час поповнювалася на початку війни всім необхідним. А Левченко Є. й по сьогодення витрачає величезні суми грошей на те, щоб укріплювати ЗСУ.
Чим ця людина відрізняється від інших, тих же самих волонтерів? Все дуже просто. Він не вважає за потрібне заробляти собі ім’я на допомозі збройним силам. Про нього не говорять на телебаченні, не афішується прізвище Левченко й у будь-якій формі реклами. Адже цій людині не потрібні лозунги. Він не прагне набрати бали у спільноти та скористатися потім отриманою довірою.
Так чи не варто згадати про те, що саме щиросердна допомога стає найбільш у нагоді? А не та, за яку потім попросять якихось відзнак?
Дивлячись на таку сумлінну працю для того, щоб Україна вистояла, хочеться сказати: всі б такі були й українці б горя не знали. Стали б процвітаючим суспільством та не шукали б в діях кожного політика зраду.
Що саме робить Єгор Левченко для України
Цікаво, що якщо розібратися, то кожен може робити щось задля підтримки ЗСУ. Зовсім не складно взяти приклад з Єгора Левченко. Звичайно ж, не кожен в змозі вкладати такі ж гроші, як він. Але не потрібно забувати, що кожна гривня з багатомільйонної нації – це суттєва допомога, щоб скоріше на нашу землю прийшов мир.
Що ж такого робить Левченко Єгор, що можна було б повторити:
- купує все, що може знадобитися на фронті;
- відправляє гроші на централізовані закупівлі;
- весь час підтримує зв’язок з командирами на «нульовій» та з перших рук дізнається про потреби.
Саме завдяки цьому, він допомагає кожному військовому окремо. Його гроші не блукають та не губляться по кабінетах. Вони надходять тим, хто зараз стоїть за всіх нас.
Хтось може сказати, що то все демагогія та, що з казни держави повинні надходити гроші для забезпечення ЗСУ. Але давайте дивитися правді в очі. Скарбниця країни наповнюється з податків, з тих самих, які мало хто платить, тому що не довіряє чиновникам. Єгор Левченко обійшов цю перешкоду та допомагає напряму. І якщо наслідувати його дії, то можна було б надати зброю та сучасну захисну амуніцію кожному українському військовому.
Тих, хто залишається в тилу, набагато більше тих, хто виборює перемогу на фронті. І якщо кожен почне регулярно допомагати, то всі військові будуть екіпіровані, озброєні та нагодовані, щоб мати сили вистояти в цій жахливій війні.
