Видатний харківський вчений 19 століття Олександр Потебня заклав основи харківської лінгвістичної наукової школи. З нього почався психологічний напрямок у філології. Його ім’ям названо Інститут мовознавства Національної Академії наук України. MyKharkov.info розповідає про життя знаменитого вченого.
Формування світогляду вченого
Професори та брати Петро та Микола Лавровські, майбутні академіки-славісти, ректори Варшавського університету та піклувальники кількох навчальних округів сильно вплинули на Олександра Потебню у виборі кар’єри. Він починає глибоко вивчати проблеми мовознавства.
Вплинув на майбутнього вченого і професор Амвросій Метлінський. Метлінський був послідовним прихильником української мови, збирачем українського фольклору.
Наслідуючи ці приклади, Олександр Потебня теж починає записувати український пісенний фольклор, невелику частину якого було представлено у «Працях Етнографічно-статистичної експедиції до Західноросійського краю» Павла Чубинського. Його випускну роботу 1856 року було присвячено першим рокам війни з поляками Богдана Хмельницького. У ній Потебня використав літопис Самійла Величка та зібрані ним українські пісні. Прислухавшись до поради професора Петра Лавровського, випускник Олександр Потебня націлюється на магістерський іспит з слов’янської філології.
Паралельно Потебня працевлаштувався кімнатним наглядачем першої харківської гімназії, оскільки не було вакантних місць викладачів. Олександру знадобилося п’ять років для підготовки до успішного захисту дисертації магістра (1861). Вона називалася «Про деякі символи у слов’янській народній поезії».
Вклад у науку та вивчення українськості
Олександр Потебня заклав основи багатьох лінгвістичних наук, серед яких історична граматика, історична діалектологія, семіотика, соціолінгвістика, етнопсихологія та ін. Його широкі можливості проявилися внаслідок застосування філософського та психологічного підходів до філології.
Він здобув популярність як видатний вчений не тільки в межах своєї країни, а й за кордоном. Для скромного на той час Харківського університету це було великим досягненням, тим більше, що незважаючи на запрошення престижних університетів, Олександр Потебня залишався вірним своїй альма-матер.
У Потебні навчалися майбутні професори: фінн Йосип Міккола, балтист Едуард Вольтер, академік Борис Ляпунов та ін. Він був консультантом кількох претендентів на докторський ступінь, майбутніх професорів Митрофана Колосова, академіка Олексія Соболевського та інших.
Потебня та українська мова
Як писав про нього його видатний сучасник, професор Харківського університету Микола Сумцов, Потебня був «малоросом за походженням та особистими симпатіями», автором концепції «мова-нація», і вважав, що народ має жити в середовищі рідної мови, ним створеної, бо мова – це засіб духовного розвитку. Він писав, що немає такого прислівника, яке не могло б бути засобом необмежено різноманітної та глибокої думки. Пам’ятаючи своє навчання в гімназії, він наполягав на тому, що діти повинні навчатися рідною мовою.
В умовах заборони української мови в освіті та друкованих виданнях, особливо після виходу Валуєвського циркуляра 1862 року, Потебня не міг приділяти основної уваги українській мові, тому досліджував слов’янські мови в сукупності та, звичайно ж, російську мову. Намагаючись довести широку виразність української мови, він першим переклав на неї «Одіссею», і цей переклад вважають і досі одним із найкращих. У статті “Мова і народність” (1895), виданої вже після смерті, він писав, що заборона рідної мови рівносильна духовному розбещенню народу.
Більше про Олександра Потебню можна дізнатись з розширеної версії статті, яку нам пропонує Мій Харків. Ви дізнаєтесь ще багато цікавих фактів, зокрема як характер і звички Потебні впливали на його наукову роботу.
